Хронічний фронтит: симптоми, лікування і причини

Фронтит – це запальної природи ураження лобових придаткових пазух носа.

Хронічний фронтит відрізняється від гострого тривалістю перебігу захворювання (гострий фронтит може перейти в хронічний протягом 4-8 тижнів) і досить слабо вираженою симптоматикою.

Саме убога симптоматика призводить до того, що між появою перших симптомів і зверненням до відповідного фахівця може пройти чимало часу.

Виділяють наступні форми захворювання:

  • Риновіруси.
  • Аденовіруси.
  • Коронавіруси.
  • Стрептококи.
  • Стафілококи.
  • Гемофільна паличка та інші збудники.

Викликати запалення слизової оболонки фронтальної пазухи здатні не тільки інфекційні агенти. До розвитку фронтита також можуть призводити:

  1. Алергічні реакції, які призводять до розвитку набряку, і, як наслідок, до погіршення відтоку рідини з лобової пазухи, що створює в ній сприятливі умови для розвитку бактерій.
  2. Доброякісні новоутворення слизової оболонки порожнини носа, або поліпи. Можуть, в залежності від локалізації, ускладнює відтік з пазухи або порушувати природний рух повітряного потоку. Лікування – хірургічне.
  3. Травматичні ураження кісток черепа, які часто супроводжуються набряком пошкоджених тканин і порушенням кровообігу в них.
  4. Вроджені або набуті зміни форми носової перегородки, які можуть викликати порушення відтоку з фронтальної пазухи. Лікування – хірургічне.
  5. Сторонні тіла. Найчастіше запальний процес внаслідок попадання стороннього тіла розвивається у дітей. Лікування – витяг стороннього тіла.

Основні клінічні прояви та методи діагностики

Хронічний фронтит практично не має таких яскраво виражених проявів як гостра форма захворювання, хворий часто не звертає уваги на прояви хвороби, тим більше що симптоматика часто не постійна. Найчастіше захворювання виявляє себе наступними симптомами:

  • Не дуже інтенсивний головний біль, часто супроводжується давлять або розпирають відчуттями в лобі.
  • Тривалий нежить, що не реагує на звичайне, в таких випадках, лікування.
  • Зниження здатності розпізнавати запахи або повна втрата нюху.
  • Кашель, практично не реагує на лікування протикашльовими засобами.
  • Виражена слабкість, стомлення навіть після невеликих навантажень.

Для діагностики захворювання використовується:

  • Збір анамнезу захворювання. Дозволяє виявити не тільки симптоми і час їх появи, але часто виявляє і причину захворювання.
  • Риноскопія. Дозволяє оцінити стан слизових оболонок і виявити можливі виділення з пазух.
  • Рентгенографічне дослідження. Хоча і є більш інформативним в разі гострого перебігу захворювання, але може виконуватися і при хронічній формі.
  • Ендоскопічне дослідження. Є одним з найбільш інформативних, дозволяє оцінити стан слизових оболонок пазух, а також виявити особливості будови, які можуть сприяти розвитку захворювання.
  • Бактеріологічне дослідження виділень. Ідентифікує збудника патологічного процесу і визначає чутливість до антибактеріальних препаратів.

Методи позбавлення від недуги

Для лікування даного захворювання застосовуються як консервативні, так і оперативні методи лікування. Вибір методу лікування залежить від особливостей і тяжкості перебігу захворювання, а також від наявності ускладнень.

Для консервативного лікування фронтита застосовують антибактеріальні препарати, судинозвужувальні, а також антигістамінні засоби, досить широке застосування знайшли і фізіотерапевтичні методи лікування.

Початковий препарат при антибактеріальної терапії фронтіта, в більшості випадків, призначається, ґрунтуючись на інформації про найбільш частих збудників захворювання, ще до отримання даних бактеріологічного дослідження. Після отримання результатів визначення чутливості до антибіотиків препарат замінюють на той, до якого даний мікроорганізм демонструє найбільшу чутливість.

У разі ж, якщо з яких-небудь причин провести визначення чутливості збудника до антибактеріальних препаратів немає можливості, то підбір відповідного засоби виконують емпірично – орієнтуючись на стан хворого в процесі лікування (при відсутності ефекту протягом декількох днів препарат замінюють).

Засоби з судинозвужувальну ефектом призначають з метою зняття набряку і відновлення відтоку з ураженої пазухи. Особливістю даних препаратів є досить мала тривалість їх безпечного використання, так як після тривалого курсу пацієнт стає буквально залежимо від препарату – без нього нежить не проходить. Антигістамінні засоби також використовуються для зняття набряку слизових оболонок, особливо якщо є підозри стосовно алергічної природи захворювання.

З фізіотерапевтичних процедур використовують промивання носа розчинами антисептиків, електрофорез, а також УВЧ терапію. За допомогою цих методів домагаються посилення кровотоку в слизовій оболонці ураженої пазухи, поліпшення відтоку вмісту, зменшення інтенсивності запального процесу. Фізіотерапевтичні процедури зазвичай призначають одночасно з медикаментозним лікуванням.

Оперативне лікування хронічного фронтита може знадобиться в разі розвитку такого ускладнення як утворення кісти в порожнині пазухи. Пункція може виконуватися через нижню або передню стінку лобової пазухи. Даний метод лікування дозволяє домогтися звільнення пазухи від вмісту, а також забезпечує можливість введення необхідних препаратів в порожнину пазухи.